1820 рік.
Жаркий червневий день добігав до кінця і передавав естафету вечерові. Сонечко сідало за обрій і, прощаючись, огортало Землю своїм промінням, пестило дерева та кущі ніжним теплом, посилало останні промінці квітам, що цвіли біля веранди, де Адена ділилася зі своєю сусідкою Августиною таємними рецептами заварювання чаю.
На столі лежало кілька пучків ароматних сухих трав, стояли два білі фарфорові чайники, чашки білого кольору та блюдечка.
- Хелено, принеси нам кип"яток, - погукала Адена служницю.
Здавалося, десь за дверима служниця тільки чекала, коли її погукають. Вона з"явилася тієї ж миті. В руках несла полив"яного чайника, огорненного рушником, з кип"яченою гарячою водою. Хелена обережно поклала гарячого чайника на залізну підставку і зникла так само швидко, як із"явилася.
- Поексперементуємо? - весело запропонувала Адена. - Заварюватимемо чай по одному рецепту, але в різних чайниках, а потім спробуємо, що в кого вийшло.
- Добре, - погодилася Августина, - я так розумію, для початку необхідно ополоснути чайники гарячим кип"ятком.
Августина відлила трохи гарячої води в фарфоровий чайник, поколотила його в руках, і вилила воду за верандою поруч із клумбою піонів.
- Добре, добре, але я по іншому це зроблю. Ось дивись, - говорила Адена, одночасно виконуючи сказане нею. - Я наливаю трішки кип"ятку в чайник, тепер калатаю ним так, щоб вода обмивала його стінки, рухаючись за часовою стрілкою.
- А це має значення? - недовірливо запитала Августина.
- Якщо хочеш отримати смачний і корисний напій, то слід приділяти увагу усім дрібницям. - сказала Адена.
- З чого розпочнемо? - запитала Августина перебираючи пальцями зілля. - Все так гарно пахне!
- Спочатку покладемо в чайник кілька сухих листків із дерева зеленого чаю і залиємо гарячим кип"ятком. Поки напій буде настоюватися, подбаємо про наступні інгредієнти, - не вмовкала Адена.
Августина намагалася повторювати всі дії за Аденою.
- Тепер, - продовжила Адена беримо почищений корінь імбиря, відрізаємо тонке кружельце і добавляємо його в напій.
Августина відкрила кришечку свого чайника і вкинула всередину відрізаний шматок кореня імбиря. З діловим виглядом вона запитала Адену:
- Слухай, мені здається, поки ми будемо отак добавляти по одному інгредієнту, то кип"яток остине.
- Чого ти переймаєшся? На вулиці жарко і нам не потрібен гарячий чай. Краще візьми он той лляний мішечок із цукатами та цедрою.
Августина взяла мішечок, розкрила його і аромат лимону та цитруса заповнив усю веранду.
- Дістаємо кілька шматочків і добавляємо до нашого напою, - продовжувала Адена, - тепер відрізаємо скибочку свіжого кислого лайму - і туди ж його, нехай настоюється.
Августина, кожного разу, відкриваючи кришку чайника принюхувалася до дивного аромату настою і здивовано коментувала:
- Неймовірно, аромат стає таким насиченим і прохолодним!
- Ми не закінчили, - заперечила Адена. - Ось візьми кілька сухих квіток, - Адена подала Августині сухі квіти з приємним екзотичним ароматом.
- Що це? - запитала Августина принюхуючись до зілля.
- Квіти жасмину, - коротко відповіла Адена.
Жінки продовжували відбирати зілля, готувати напій та голосно хіхікати, переповідаючи одна одній смішні жіночі історії. Вони так захопилися, що не помітили, як на сходах біля веранди за кущем високих червоних троянд стояв Володимир і слухав їхні теревені.
- Хелен, ми закінчили, прибири тут, - покликала Адена служницю, повернувшись обличчям до вхідних дверей будинку. Саме в цей вона побачила за кущем троянд свого чоловіка.
- І давно ти підслуховуєш жіночі таємниці? - сказала Адена і, ніби образившись, надула губи.
- З самого початку, - Володимирр підійшов ближче до стола. - Що тут у нас? - він відкрив кришку першого чайнику і схилився над нам, оцінюючи аромат напою. - Пахне приємно.
Володимир відлив в чашку трохи чаю і прицмокуючи відпив ковток.
- А -а-а, - скрикнув чоловік, тримаючись за серце. Трохи навмисне погойдуючись, він вдавав, що помирає.
- Боже, - скрикнула Августина, - йому погано..це ж мій чайник, я приготувала отраву? Я щось не так зробила? - не на жарт перелякалася Августина.
Адена в цей час заходилася реготом. Вона знала, що чоловік жартує і намагається розіграти жінок.
- Не переймайся, - продовжуючи сміятися, Адена намагалася заспокоїти стривожену Августину. - Володимир ще той жартівник. Хелен, винось печиво, будемо пити чай!
Наче, з помахом чарівної палички з"явилася служниця з тарілкою смаколиків у руках. Вона обережно поклала її на середину столу.
Володимир, Адена та Августина сіли на плетені із лози крісла за круглий дерев"яний стіл. Вони смакували крихке печиво, запивали ароматним напоєм, жартували та голосно сміялися, насолоджувалися заходом сонця та літнім теплим вечором. А на вулиці цвіли розлогі кущі піон та високі троянди, наповнювали околицю солодким ароматом. Щебетали пташки, готуючись до сну. Сонечно опустилося вже дуже низько над землею і не пекло, як вдень, а останніми променями, ніби ласкаво цілувало та пестило будинок, біля якого весело гомоніли господарі та їхня гостя Августина.
З відчиненого вікна кухні багатоповерхівки долинав на вулицю аромат зеленого чаю з імбирем та лимоном. Адена, викладаючи печиво на тарілку, що лежала біля фарфорового чайника, глянула на циферблат настінного годинника. Стрілки показували сьому вечора. В цей час задзвенів дзвінок вхідних дверей і Фідель, почав голосно гавкати та, дрібно перебираючи своїми маленькими лапками, швидко побіг в коридор,
- Тихо, Фідель, - зацитькала песика Адена, йдучи вслід за ним.
Вона відчинила двері. В коридорі стояла Марфа.
Жаркий червневий день добігав до кінця і передавав естафету вечерові. Сонечко сідало за обрій і, прощаючись, огортало Землю своїм промінням, пестило дерева та кущі ніжним теплом, посилало останні промінці квітам, що цвіли біля веранди, де Адена ділилася зі своєю сусідкою Августиною таємними рецептами заварювання чаю.
На столі лежало кілька пучків ароматних сухих трав, стояли два білі фарфорові чайники, чашки білого кольору та блюдечка.
- Хелено, принеси нам кип"яток, - погукала Адена служницю.
Здавалося, десь за дверима служниця тільки чекала, коли її погукають. Вона з"явилася тієї ж миті. В руках несла полив"яного чайника, огорненного рушником, з кип"яченою гарячою водою. Хелена обережно поклала гарячого чайника на залізну підставку і зникла так само швидко, як із"явилася.
- Поексперементуємо? - весело запропонувала Адена. - Заварюватимемо чай по одному рецепту, але в різних чайниках, а потім спробуємо, що в кого вийшло.
- Добре, - погодилася Августина, - я так розумію, для початку необхідно ополоснути чайники гарячим кип"ятком.
Августина відлила трохи гарячої води в фарфоровий чайник, поколотила його в руках, і вилила воду за верандою поруч із клумбою піонів.
- Добре, добре, але я по іншому це зроблю. Ось дивись, - говорила Адена, одночасно виконуючи сказане нею. - Я наливаю трішки кип"ятку в чайник, тепер калатаю ним так, щоб вода обмивала його стінки, рухаючись за часовою стрілкою.
- А це має значення? - недовірливо запитала Августина.
- Якщо хочеш отримати смачний і корисний напій, то слід приділяти увагу усім дрібницям. - сказала Адена.
- З чого розпочнемо? - запитала Августина перебираючи пальцями зілля. - Все так гарно пахне!
- Спочатку покладемо в чайник кілька сухих листків із дерева зеленого чаю і залиємо гарячим кип"ятком. Поки напій буде настоюватися, подбаємо про наступні інгредієнти, - не вмовкала Адена.
Августина намагалася повторювати всі дії за Аденою.
- Тепер, - продовжила Адена беримо почищений корінь імбиря, відрізаємо тонке кружельце і добавляємо його в напій.
Августина відкрила кришечку свого чайника і вкинула всередину відрізаний шматок кореня імбиря. З діловим виглядом вона запитала Адену:
- Слухай, мені здається, поки ми будемо отак добавляти по одному інгредієнту, то кип"яток остине.
- Чого ти переймаєшся? На вулиці жарко і нам не потрібен гарячий чай. Краще візьми он той лляний мішечок із цукатами та цедрою.
Августина взяла мішечок, розкрила його і аромат лимону та цитруса заповнив усю веранду.
- Дістаємо кілька шматочків і добавляємо до нашого напою, - продовжувала Адена, - тепер відрізаємо скибочку свіжого кислого лайму - і туди ж його, нехай настоюється.
Августина, кожного разу, відкриваючи кришку чайника принюхувалася до дивного аромату настою і здивовано коментувала:
- Неймовірно, аромат стає таким насиченим і прохолодним!
- Ми не закінчили, - заперечила Адена. - Ось візьми кілька сухих квіток, - Адена подала Августині сухі квіти з приємним екзотичним ароматом.
- Що це? - запитала Августина принюхуючись до зілля.
- Квіти жасмину, - коротко відповіла Адена.
Жінки продовжували відбирати зілля, готувати напій та голосно хіхікати, переповідаючи одна одній смішні жіночі історії. Вони так захопилися, що не помітили, як на сходах біля веранди за кущем високих червоних троянд стояв Володимир і слухав їхні теревені.
- Хелен, ми закінчили, прибири тут, - покликала Адена служницю, повернувшись обличчям до вхідних дверей будинку. Саме в цей вона побачила за кущем троянд свого чоловіка.
- І давно ти підслуховуєш жіночі таємниці? - сказала Адена і, ніби образившись, надула губи.
- З самого початку, - Володимирр підійшов ближче до стола. - Що тут у нас? - він відкрив кришку першого чайнику і схилився над нам, оцінюючи аромат напою. - Пахне приємно.
Володимир відлив в чашку трохи чаю і прицмокуючи відпив ковток.
- А -а-а, - скрикнув чоловік, тримаючись за серце. Трохи навмисне погойдуючись, він вдавав, що помирає.
- Боже, - скрикнула Августина, - йому погано..це ж мій чайник, я приготувала отраву? Я щось не так зробила? - не на жарт перелякалася Августина.
Адена в цей час заходилася реготом. Вона знала, що чоловік жартує і намагається розіграти жінок.
- Не переймайся, - продовжуючи сміятися, Адена намагалася заспокоїти стривожену Августину. - Володимир ще той жартівник. Хелен, винось печиво, будемо пити чай!
Наче, з помахом чарівної палички з"явилася служниця з тарілкою смаколиків у руках. Вона обережно поклала її на середину столу.
Володимир, Адена та Августина сіли на плетені із лози крісла за круглий дерев"яний стіл. Вони смакували крихке печиво, запивали ароматним напоєм, жартували та голосно сміялися, насолоджувалися заходом сонця та літнім теплим вечором. А на вулиці цвіли розлогі кущі піон та високі троянди, наповнювали околицю солодким ароматом. Щебетали пташки, готуючись до сну. Сонечно опустилося вже дуже низько над землею і не пекло, як вдень, а останніми променями, ніби ласкаво цілувало та пестило будинок, біля якого весело гомоніли господарі та їхня гостя Августина.
З відчиненого вікна кухні багатоповерхівки долинав на вулицю аромат зеленого чаю з імбирем та лимоном. Адена, викладаючи печиво на тарілку, що лежала біля фарфорового чайника, глянула на циферблат настінного годинника. Стрілки показували сьому вечора. В цей час задзвенів дзвінок вхідних дверей і Фідель, почав голосно гавкати та, дрібно перебираючи своїми маленькими лапками, швидко побіг в коридор,
- Тихо, Фідель, - зацитькала песика Адена, йдучи вслід за ним.
Вона відчинила двері. В коридорі стояла Марфа.
Немає коментарів:
Дописати коментар